У вівторок п’ята партія поєдинку за звання чемпіонки світу між володаркою цього звання Марічкою Музичук та претенденткою з Китаю Хоу Іфань закінчилася унічию і рахунок у матчі став 3:2 на користь Хоу. Вона перемогла у другій партії, а решта зустрічей закінчилися унічию.

Що найперше кидається у вічі, то це зміна дебютів у кожній партії. За їхніми назвами можна вивчати географію розвитку гри: італійська партія, іспанська, каталонське начало, англійське. Така різноманітність свідчить, що команди суперниць добре попрацювали над вивченням дебютів і серйозно підготували своїх підопічних. Причому, обидві розігрують різноманітні варіанти популярних дебютів, стараючись «заманити» суперника у власні розробки. Поки-що це зробити нікому не вдалося, але четверту партію Марічка так розіграла, що «вибила» суперниці білий колір, спрямувавши гру у форсовану нічийну пастку. Маючи дві зайві фігури, Хоу змушена було признати, що втекти від вічного шаху не вдасться. І наступну п’яту партію чорними фігурами Мазичук розіграла настільки впевнено, що швидко вирівняла позицію і подекуди мала , за оцінкою комп’ютерних експертів, навіть приємніші перспективи. Панує думка, що Музичук нарешті день за днем оговтується від хвилювання, властивого для шахістки, яка вперше грає такий відповідальний матч і не має досвіду виступів один – на – один у довгому матчі.

Матч викликав значне зацікавлення, яке раніше не спостерігалося на поєдинках жінок. Про це свідчить не так велика кількість журналістів різноманітних видань, а їх кваліфікація. Зокрема, австралійський гросмейстер Ян Роджерс прибув з дружиною Кетті, теж шахісткою, і вони цілком щиро відзначили чудову підготовку організаторів і продумані акції, які супроводжують матч. Тридцять років тому Роджерс, який був першим гросмейстером на Зеленому континенті, брав участь на міжнародному турнірі у Таллінні. Він розповів, що добре знав довоєнного львівського майстра Ксавери Суліка, який на Всесвітній шаховій олімпіаді 1939 року у складі команди Польщі здобув срібну нагороду, але через початок Другої Світової війни додому не повернувся. Воював у складі союзних військ у Європі, а потім опинився в далекій Австралії, де багато років продовжував виступати у шахових турнірах, постійно наголошуючи, що він зі Львова.

Велика кількість зарубіжних гросмейстерів дозволила керівникам «Клубу львівських гросмейстерів» провести з ними зустріч і організувати бліц-турнір за участю Е. Гріваса (Греція), Г. Мора (Словенія), Уве Бйонша (Німеччина). Німець пригадав свій виступ 1984 року у Львові і зізнався, що Львів набагато змінився, набравши рис європейського міста.

Коментатори – міжнародні гросмейстери Наталя Букса, Віта Криворучко, Адріан Михальчишин, Михайло Олексієнко та міжнародний майстер Неля Алексанян ведуть прямий репортаж з кожної партії англійською та українською мовами, які користуються великим зацікавленням прихильників жіночих шахів і отримують понад двадцять тисяч користувачів Інтернету.

У кожній партії зробити символічний перший хід запрошуються відомі не тільки у Львові особи. Четверту партію відкривав знаний співак Святослав Вакарчук, п’яту – популярні футболісти «Карпат» Ігор Худоб’як та Володимир Костевич, які навіть запросили учасниць матчу на цікаву гру «Карпат» з київським «Динамо». А на шосту партію вдалося запросити Мірчу Луческу, головного тренера донецького «Шахтара». На запитання: «Що спільного у футболі і шахах?» футболісти пікантно відповіли, що всюди треба думати головою…

І ще про одну цікавинку, яка обминула увагу глядачів та й багатьох журналістів, які перебувають поруч з шахістками тільки перші десять хвилин, а потім у ігровій кімнаті залишаються двійко за шахівницею і пара арбітрів. Йдеться про картину під назвою «Кронос обеззброює Амура», яка висіла у цьому приміщенні роками. За проханням головної судді Матчу Керол Ярецькі, картину замінили і на її місці висить нейтральний натюрморт…

Автор Іван Яремко

Фото: Віталій Грабар